Історична довідка.

1. Поліетилен.

Етилен, який за нормальних умов є газом зі слабким ефірним запахом, у промисловості перетворюють на поліетилен.

Свою історію поліетилен починає ще в далекому 1937 році в Англії. Саме тоді його вперше було добуто промисловим способом. Процес полімеризації проводили під тиском 98МПа (приблизно 1000 атм.) та при температурі 180-200 градусів. Більше 15 років пройшло до моменту винайдення каталізаторів. В 1954 році К.Циглер представив каталізатори, які спричиняли полімеризацію етилену з утворенням твердого продукту високої молярної маси без застосування високого тиску, тобто при атмосферному або дещо більшому.

Незабаром фірма “Філіпс” (США) розробила новий тип каталізатора – для досягнення процесу полімеризації етилену при середньому тиску (3,4-6,9 МПа при температурі 130-170 градусів) в середовищі інертного вуглеводню. Такий поліетилен називають лінійним. На основі цієї структури нині випускають поліетилен марки ПЕ63. В свою чергу, в присутності інших мономері отримують: ПЕ80 (мономер н-бутен), ПЕ100 (мономер н-гексен).

2. Поліпропілен.

З цим матеріалом світ познайомився вперше у 1955 році, коли Дж.Натт вперше виконав полімеризацію пропілену. В промисловому масштабі матеріал розпочали випускати у 1957 році в Італії. Найціннішим матеріалом виявився ізотактичний поліпропілен, його молекулярна маса 80 000-200 000, а вміст ізотактичної частини 80-95%. Інтерес матеріал викликає через свої фізико-хімічні властивості. Ізотактичний поліпропілен має густину близько 0,90 г/куб.см а температуру плавління 160-170 градусів Цельсію. До того ж матеріал відзначається значною міцністю при розтягу, твердістю і жорсткістю, високою ударною в’язкістю. Поліпропілен нерозчинний в органічних розчинниках за кімнатної температури, стійкий до дії кислот і основ в умовах підвищеної температури, до водних розчинів солей-за температури понад 100 градусів, а також до мінеральних і рослинних олив.

[bws_related_posts]